Розмова з капеланом

 

Робота капелана, говорячи сучасною мовою, нова і не до кінця апробована не тільки в українському суспільстві, а й на законодавчому рівні. В Україні досвід служіння священика для потреб армії скоріше нагадує младенця, який робить перші кроки. Часто можна почути таку думку, що роль священика у війську вже давно виконують військові психологи, тому інститут капеланства не виправдовує своє існування. Але війна в Україні розставила свої акценти. Зараз священик у війську вже не виключення, а радше правило і нагальна необхідність. Про це говорять і прості вояки, і високі військові чини.

Про місію капелана ми поспілкувалися з військовим священиком Ігорем Сьомченком – капеланом, що несе свою місію серед українських військовослужбовців в Маріуполі, включаючи Широкине, Талаківка, Бердянське, Розівку.


Уже третій рік йде війна і ви, отче, вже не вперше на передовій, виконуючи місію військового священика – капелана. У чому полягає ваше завдання, перебуваючи у прифронтовому Маріуполі?

Перш за все, це душпастирська робота, духовна підтримка воїна. Когось пристидити, комусь руку подати, на когось нагримати. Ми закликаємо, щоб українські воїни були високого морального духу і показували, що вони українські воїни, що вони захисники дітей, матерів. Тому що протилежна сторона багато говорить, що це не воїни, а вбивці, що це хунта. Але ж наші воїни захищають свою землю, повторюся, матерів, дітей, дочок, сестер. Воїну дуже потрібна допомога священика. Воїн йде на розмову з духівником з благими цілями, адже знає, що священик підтримає у будь-якій ситуації.

Чому саме ваш вибір впав на прифронтовий Маріуполь?

Так доля склалася. Туди поїхав з першої ротації, там і залишився з липня 2015 року.

У зоні, яка межує з територією проведення АТО, не всі розуміють роль священика у війську. На вашу думку, чи потрібні такі священики, як ви, поруч з українськими військовими?

Якщо священик їде до військових з усвідомленням того, що потрібно їм допомагати, то це вже дуже добре. Якщо священик їде і не знає, що він там буде робити. Такі священики принижуть самі себе і взагалі свою священичу гідність. Є священики, які приїжджають і ніби перебувають біля воїнів, але духом їх там немає. Таких капеланів військові не потребують. Воїни хочуть бачити священика з хрестом, з богослужбовою книгою, але не з автоматом. Бійців там вистачає. А взагалі місцеве населення абсолютно позитивно сприймає священиків, які опікуються військовими. А от серед очільників деяких адміністрацій трапляється несприйняття, адже на сході України ще досить сильні промосковські настрої і в суспільному, і в релігійному житті.

Військові мають можливість захищати себе від куль зброєю. Як захищають себе капелани?

Тяжко відповісти. Воїн дивиться на капелана. І коли йде обстріл, то військові спостерігають за поведінкою священика, що він робить. Чи не сховається він. Бо якщо священик проявляє слабкодухість, то воїни й самі починають боятися. Не добре, що священик йде в окопи без бронежилета, та для воїнів це дуже приємно. Вони розуміють, що там, де священик, там буде все добре, там вони виживуть. Бо біля священика Сам Бог береже.  Так, для священика потрібен захист, та воїнам потрібна віра в те, що священика Бог береже. Для цього й потрібен священик у війську.

До вас часто звертаються військові за допомогою? Якими словами ви їх підтримуєте?

На практиці воїни йдуть частіше до священика ніж до психолога. У нас з психологами свого роду конкуренція. Є підрозділи, в яких наголошують на тому, що є свій штат військових психологів, тому капелани не потрібні. Та бійці більш радо йдуть до духівника. А взагалі, якщо є священик і психолог, і вони працюють удвох, то це дуже корисно. Завдяки співпраці священика й психолога можна витягнути людину з дуже тяжких умов. А чому воїни радше йдуть до священика? А тому, що вони в ньому бачать захисника, порадника, знають, що він підтримає. Часто вояки жаліються на те, що священики Московського патріархату в Україні спонукають їх до перехрещення. От вояки й питають, як з цим бути? А я й кажу, що їх вводять в оману, бо й ми визнаємо «одне хрещення на відпущення гріхів», не два, не три. Це Московська Церква перехрещує, чим порушує канони.


Був випадок, коли до мене підійшли два священики з МП з пропозицією: «Отец, переходи к нам, ти ж понимаеш, что украинская речь это базарная речь». Я на них подивився. Стоїть два мужі, нібито й розумні. А я їм кажу: «От ви грамотні, якщо українська мова базарна, то назвіть мені хоча б один «матюк» в українській мові». Стоять обоє, дивляться на мене, переглядаються. А я й кажу: «От бачите, мова базарна, як ви кажете, а сквернослів’я немає». Більше я їх не бачив.


Хоча в загальному протистояння між священиками різних конфесій на передовій немає. У мене, наприклад було так: я звершував літургію, священик греко-католик читав псалми, а протестант співав антифони. Хоча і є деяка проблема зі священиками греко-католиками, які нав’язують свої конфесійні переконання воякам або ж підкуповують хлопців гуманітарною допомогою. А бувають і ніші випадки, коли підходять протестанти і питають: «Отче, а ви нам ікони дасте, тому що ми будемо до хлопців їхати». Хоча самі протестанти ікон не шанують. Проте відкритого міжконфесійного конфлікту немає. Все тихо, все мирно. Також були й такі протестанти, які підходили й казали: «Отець, у нас тут два протестанти є, при можливості не обділяйте їх. Навіть мулла підходив і говорив: «Отче, у вас тут є чотири мусульмани, я їм дозволив, щоб коли їм буде тяжко, то підходили до вас». Мулла наголосив: «Не обділіть їх вашою увагою, якщо буде потрібна ваша підтримка – підтримайте».  

Якщо війна закінчиться, а вона рано чи пізно закінчиться, які ваші плани, про що ви мрієте?

І після війни я буду виконувати місію священика. А мрію про свою парафію. Хочу мати можливість проводити для діток у школі уроки християнського виховання. Є така мрія. Чи вона збудеться – не знаю. Хоча, якщо чесно, служіння у війську – це як спосіб життя, який затягує. Військових не кину.  

ВОЛОДИМИР Яцульчак спеціально для СУВД

 

Пропоновані новини

Зголошення на другу ротацію

Щодо речей які потрібно мати при собі

Авто для військових священиків

Патріарх Філарет освятив і передав автомобілі для потреб військових священиків в зону проведення АТО