Річниця звільнення

«Змушували зізнатися, що я приїхав бунтувати людей проти «руського миру», - капелан після полону

 

5 липня у Слов'янську урочисто відсвяткували 4-ту річницю звільнення міста від російської окупації. Не останню роль у звільненні відіграли військовослужбовці Національної гвардії України.  

5-го липня 2014 року російські терористи відступили з міст півночі Донецької області. Під час звільнення міста у 2014 році загинуло 10 гвардійців. Окупація тривала понад 80 днів, сьогодні мешканці міста згадують ті часи з жахом та огидою.

«Я всього дві доби сидів у полоні. Змушували зізнатися, що я приїхав бунтувати людей проти «руського миру». Вимагали назвати, хто мене сюди прислав, сказати, де знаходиться наш Владика, – розповів військовий капелан військової частини 3035 отець Діонісій. – Погрожували, що вивезуть до Слов’янська, і це буде дорога в один бік. На другу добу неочікувано зайшов чоловік у балаклаві. Він змусив мене написати розписку, що я ніколи не повернусь до Дружківки. Але я натомість два тижні переховувався у знайомих. Поки терористи не пішли».

Чотири року тому з приходом українських військ у Слов’янську припинився терор, повернулися вода, світло, постачання товарів. 

Мешканців сусідніх Дружківки, Костянтинівки, Лиману та Бахмуту загарбники тоді лякали Слов’янськом. Для багатьох стіни захопленого місцевого СБУ було останнім, що вони бачили. Так в окупованій Дружківці намагався служити отець Діонісій, поки за ним не прийшли «зелені чоловічки». Власне, сам факт визволення, спонукав його свого часу стати військовим капеланом.

«Всі три місяці я прожив в окупації, – поділився мешканець Слов’янська Олександр Беліменко, – коли я їхав містом, і мені на все місто попадалося насилу п’ять чоловік – це було дико. Все місто в барикадах. Люди, які там стояли, уособлювали жах. Головне, що мене тримало тут – це розуміння, що нас визволять. Чомусь я це знав».

«Ті липневі дні стали поворотними. Україна продемонструвала світові свою рішучість, показала як вона може захищатися. На жаль, під час звільнення гинули солдати, але ми отримали надію на оновлення. Слов'янськ - українське місто. І так буде завжди», – зазначив т.в.о. заступника командира військової частини 3035 по роботі з особовим складом майор Євген Цуцков.

За час боїв за Слов’янськ загинуло 63 українських воїнів ЗСУ, НГУ та СБУ. Після звільнення багато слов’янців пішли добровольцями на фронт. Троє віддали своє життя за свободу Батьківщини.

 

 

 

 

 

 

 

Прес-центр СУВД

За матеріалами НГУ

Пропоновані новини

Спростування лже-піару.

Офіційна заява Голови СУВД по лже-піару "Першого Українського Батальйону Військових Капеланів"

Молебень у таборі «Легіон 18»

Ієрей Андрій Гуль відслужив молебень на початок літнього таборового сезону у таборі «Легіон 18»