НА ЗМІНУ РАДЯНСЬКИМ ТРАДИЦІЯМ

Перший заступник голови СУВД взяв участь в апробуванні нового ритуалу поховання українського Воїна

 

Нещодавно за участі почесної варти, військового оркестру та першого заступника голови Синодального управління військового духовенства протоієрея Тараса Мельника пройшла репетиція нового церемоніалу поховання полеглих військовослужбовців. 

За п’ять років війни, ворог забрав тисячі життів українських воїнів. У різних куточках країни люди ставали на коліна коли проводжали захисників в останню путь. Зворушливі кадри з таких подій неодноразово транслювали медіа. Але щоразу було помітно, що церемонія поховання відбувається по-своєму, з деякими «регіональними» особливостями, часто-густо навіть недоречними.

Церемонію поховання загиблого військовослужбовця наразі регламентує Додаток 18 до Статуту гарнізонної та вартової служб ЗС України, який за суттю спирається на радянські традиції і є морально застарілим бо в ньому ви не знайдете, наприклад, ролі й місця священника, який у 95 відсотках випадків присутній на таких похованнях. Є й багато інших нюансів. Тому зазвичай процес поховання полеглого воїна перетворювався на роздираючу душу процедуру без початку і кінця. На процедуру, якою керували не завжди компетентні люди. Траплялися і неприпустимі речі: як-то закопування в землю труни разом із Державним Прапором України, яким її накривали.

Саме тому Інститут національної пам’яті спільно із Синодальним управлінням військового духовенства та іншими компетентними експертами з березня цього року займається реформуванням церемонії поховання українських воїнів. При розробці нового ритуалу був врахований закордонний досвід країн США, Ізраїлю, Польщі та інших. Окремо внесена роль капелана, бо до цього він регламентувався, як було сказано вище, застарілими правилами. Старий церемоніал не включав в себе роль капелана, бо був насліддям радянської армії. 

Головна місія ритуалу – гідне вшанування загиблого захисника, віддання йому належних військових почестей у такий спосіб, аби його рідні й місцева громада розуміли, що ховають не когось пересічного, а людину, завдяки якій існує держава Україна. 

Після обговорення концепції військового поховального ритуалу, узгодження деяких моментів із капеланами, науковцями, матерями загиблих героїв, була проведена репетиція за участі, Почесної варти, салютної команди і музичного супроводу. 

Перший заступник голови СУВД взяв участь у одній із таких репетицій, яка нещодавно пройшла в Києві на Лісовому кладовищі. Варто відзначити що це - репетиція і жодного справжнього поховання із загиблим не було. Більш того, процес апробації був тривалим і кожну дію виконували неодноразово, бо все знімали на відео. 

Нині монтують рекомендаційний відеопосібник, де докладно зафіксовані роль і місце кожного учасника процесу: від офіцера-розпорядника до священнослужителя, капелана. Участь капелана буде прописана в новім ритуалі. Умовно ритуал розділено на військову та релігійну частини. Чітко визначено час, коли прощаються рідні й коли труну накривають Державним Прапором України. Державний Прапор офіцер-розпорядник відповідним чином складає і передає родичам загиблого

Загалом попереду ще багато роботи від зміни деяких деталей до юридичного затвердження. Можливо будуть зміни до Статутів Збройних Сил України.  

 

 

 

 

За матеріалами armyinform.com.ua/

Прес-центр СУВД

Пропоновані новини

Молебень у таборі «Легіон 18»

Ієрей Андрій Гуль відслужив молебень на початок літнього таборового сезону у таборі «Легіон 18»

Заходи в військовому ліцеї

Cвяткування з нагоди «Дня захисника України»