ЛІТОПИСИ ПРО ХРЕЩЕННЯ РУСІ

Бо коли б Володимир не охрестив нас, то й нині пробували б ми в обмані диявольському, як ото і прародителі наші, ми загинули б  

 

 

28 липня православні українці будуть святкувати День хрещення Русі. Цього дня у 988 році за повелінням князя Володимира було здійснене масове хрещення у водах річки Дніпро і Почайна. Про це пише “Повість минулих літ”. Князь Володимир вийшов із священиками і посланцями Константинопольського патріарха Миколи ІІ Хрисоверга з міста Корсунь на Дніпро. “І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж не відходили од берега, і а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили у воді, а священики, стоячи, молитви творили...

Володимир, отож, просвітився сам, і сини його, і земля його. А було в нього синів дванадцять: Вишеслав, Ізяслав, Святополк і Ярослав, Всеволод, Святослав, Мстислав, Борис і Гліб, Станіслав, Позвізд, Судислав. І посадив він Вишеслава в Новгороді, а Ізяслава в Полоцьку, а Святополка в Турові, а Ярослава в Ростові. І коли помер найстарший, Вишеслав, у Новгороді, то посадив він Ярослава в Новгороді, а Бориса в Ростові, а Гліба в Муромі, Святослава в Деревлянах, Всеволода у Володимирі, Мстислава в Тмуторокані...

Люди ж, охрестившись, ішли кожен у доми свої. А Володимир, рад бувши, що пізнав він Бога сам і люди його, і глянувши на небо, сказав: «Боже великий, що сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, Господи, узнати тебе, істинного Бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. А мені поможи, Господи, проти врага-диявола, щоб, надіючись на тебе і на твою силу, одолів я підступи його».
І, це сказавши, повелів він робити церкви і ставити їх на місцях, де ото стояли кумири. І поставив він церкву святого Василія Великого на пагорбі, де ото стояли кумири Перун та інші і де жертви приносили князь і люди. І почав він ставити по городах церкви, і священиків настановляти, і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах. І, пославши мужів своїх, став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне. А матері ж дітей своїх оплакували, бо ще не укріпилися вони вірою і, як померлого, вони оплакували їх.

Помилував бо він усе-таки нас хрещенням та оновленням духа, і це за волею божою, а не за наші діла. Благословен Господь Ісус Христос, що возлюбив новії люди, Руськую землю, і просвітив її хрещенням святим.

Тим-то й ми припадаєм до нього, говорячи: «Господи Ісусе Христе! Чим тобі воздамо ми за все, що ти дав нам, грішникам сущим? Ми не знаєм, що дати тобі за дари твої, бо велик ти єси, і дивні діла твої, і величі твоїй немає кінця. Із роду в рід будемо вос-хваляти ми діла твої, кажучи з Давидом: «Прийдіте, возрадуємся Господеві і в піснях вигукнемо Богу і спасителю нашому. Станем перед лице його, славословлячи. Славте його, бо він благий, бо вовіки милість його»

☦ В День Хрещення Русі також вшановується пам’ять рівноапостольного князя Володимира. Він помер 28 липня (15 за ст. ст.) Про його смерть літопис свідчить так: “І коли печеніги йшли на Русь, він послав проти них Бориса, а сам слабував вельми, і в сій же болісті він і скончався місяця липня у п’ятнадцятий день.”

Помер же Володимир, князь великий, на селі Берестовім, і потаїли смерть його, бо Святополк був у Києві. І вночі ж, розібравши межи покоями поміст і в ковер загорнувши, вірьовками опустили його на землю. І, поклавши його на сани, одвезли його, і поставили його у святій Богородиці — в церкві, що її він сам був спорудив. Коли ж довідалися про це люди, то зійшлися без числа. І оплакували його бояри яко заступника землі їхньої, а вбогії — яко заступника і кормителя. І положили його в гробі мармуровім, опрятавши тіло його, блаженного князя, з плачем великим.

Він є новим Костянтином великого Риму, що охрестився сам і охрестив люди свої, — і сей так учинив, подібно йому. Якщо бо раніш пробував він у поганстві, скверної похоті прагнучи, то потім же старався він про покаяння. Як ото говорив Павло апостол: «Де ж умножився гріх, там стало вповні благодаті». Бо якщо раніш, у невігластві, були в нього деякі гріхи, то потім спокутувалися вони покаянням і милостинями. Як ото Соломон говорить: «В чім я тебе застану, в тім тебе й судитиму» . Як ото пророк Ієзекіїль говорить: «Жив я, Адонай Господь, і не хочу я смерті грішника, а хочу, щоб одвернувся він од путі своєї і був жив; одверненням одвернися од путі своєї злої». Многі бо праведники, що по правді чинять і живуть, перед смертю звертають із праведної путі і погибають. А другії живуть беззаконно, та перед смертю опам’ятаються і покаянням щирим очистять гріхи. Як ото пророк Ієзекіїль говорить про слова Господа: «Праведник не зможе спастися в день согрішення свого. Коли скажу я праведному: «Жив будеш»,— а він понадіється на праведність свою і вчинить беззаконня, то вся праведність його не спом’янеться в неправді його, яку він учинив, і в ній він умре. А коли скажу я беззаконникові: «Смертю помреш»,— і одвернеться він од путі своєї, і буде чинити суд і правду, і заставу беззаконник оддасть, і вкрадене поверне, то всі гріхи його, що їх він учинив, не спом’януться йому, бо суд і правду він учинив, і жив буде в них. Кожного з вас я буду судити по путі його, І роде ізраїлів».

Сей же Володимир помер у сповіданні щирому, покаянням спокутувавши гріхи свої і милостинями, що є ліпшим над усе. «Милості бо хочу,— сказав Господь,— а не жертви». Милостиня бо єсть від усього лучче і вище, І підносить вона до самого неба перед Бога. Як ото ангел Корнилієві сказав: «Молитви твої і милостині твої спом’янулись перед Богом» . О чудо! Дивно ж се є: скільки добра він зробив у Руській землі, охрестивши її, і до Бога привів її. А ми, християнами будучи, не воздаєм йому почестей за те, що він нам дав . Бо коли б він не охрестив нас, то й нині пробували б ми в обмані диявольському, як ото і прародителі наші, ми загинули б. А коли б мали й ми старання, і молитви приносили Богові за нього в день смерті його, то Бог би, бачачи ревність нашу до нього, прославив би його. Нам бо належить Бога молити за нього, бо через нього Бога ми пізнали.

То дай же тобі Господь бажане серцю твоєму і всі прохання твої сповни, що їх ти хотів. Царства небесного дай тобі Господь, вінець життя вічного з праведниками, в радості райській веселощі і торжество з Авраамом і з іншими праотцями. Як ото Соломон сказав: «Якщо помре муж праведний,— не згине надія»

Сього бо в пам’яті держать руськії люди, споминаючи святе хрещення і прославляючи Бога в молитвах, і в піснях, і в псалмах. Співаючи славу Господеві, новії люди, просвітлені духом святим, ждуть надії [своєї] — великого Бога і спасителя нашого Ісуса Христа, який прийде воздати кожному за труди його невимовну радість, ту, що її мають дістати усі християни.

Після хрещення у 996-998 роках була заснована Київська митрополія, яка посідала у диптиху Константинопольського патріархату 60 місце.

Автор картини Орленов Артур.

Прес-центр СУВД

Пропоновані новини

Молебень у таборі «Легіон 18»

Ієрей Андрій Гуль відслужив молебень на початок літнього таборового сезону у таборі «Легіон 18»

Владика Іоан відвідав зону АТО

Голова Синодального Управління військового духовенства УПЦ Київського Патріархату відвідав зону проведення АТО.