КАПЕЛАНСЬКИЙ ОДНОСТРІЙ

Становлення організаційно-координаційної системи в капеланській службі Православної Церкви України

 

Частина 1. Народження традиції

З метою поширення християнської віри, забезпечення взаємодії, координації і забезпечення душпастирської опіки військовослужбовців, працівників та членів сімей військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань України в Українській православній церкві (ПЦУ) діє установа, яка займається вирішенням вищенаведених завдань. Це - Синодальне управління військового духовенства.

Синодальне управління військового духовенства ПЦУ є правонаступником заснованого  24 червня 2001 року Управління духовно-патріотичного виховання в Збройних Силах та інших військових формуваннях України Української православної церкви Київського Патріархату. 

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію статуту тоді ще Управління духовно-патріотичного виховання в Збройних Силах та інших військових формуваннях України Української православної церкви Київського Патріархату – було визначено територію діяльності - вся територія України.

 

Після трагічних подій на столичному Майдані Незалежності взимку 2014 Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату було реалізовано реформування цієї синодальної установи. Так 12 травня 2015 року відбулися зміни у керівництві. Новим очільником та головним капеланом для Церкви став митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан (Яременко), а 18 червня 2015 року були внесені компетентні зміни до статутних документів синодальної установи, в тому числі було змінено назву на сучасну -  Синодальне управління військового духовенства (СУВД). 

 

 

Адміністративним центром реформованої синодальної установи став корпус № 4-Б на території Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря (м. Київ, вул. Трьохсвятительська 4-Б). Саме в адміністративному центрі синодальної установи розмістились структурні відділи Синодального управління військового духовенства, а саме: канцелярія, юридичний відділ, прес-центр, складські приміщення тощо. 

Одним з головних векторів, обраних стратегією реформування синодальної установи, стало формування штату священнослужителів, які будуть постійно чи тимчасового виконувати капеланський послух серед військовослужбовців Збройних сил України та інших військових і правоохоронних органів України, які на той час виконували службово-бойові завдання в зоні проведення Антитерористичної операції (АТО). У період з травня 2015 по липень 2015 року священнослужителі на волонтерських засадах, за погодженням з керуючими архієреями, почали залучатися до штату Синодального управління військового духовенства для здійснення тимчасового капеланського послуху. Проте вже 8 липня 2015 року Священний Синод УПЦ Київського Патріархату своїм рішенням зобов’язав священнослужителів віком від 25 до 55 років здійснювати капеланський послух в ротаційному порядку. В реальності це виглядало так: священник один місяць перебував в зоні проведення АТО, три місяці він перебував на своїй парафії.

 

За таких обставин кількість капеланів, які долучались до місійної роботи капеланом у складі Синодального управління військового духовенства, стала зростати в геометричній прогресії. Кожен зі священнослужителів прибував до адміністративного центру Синодального управління військового духовенства з метою проходження навчань (про це згодом, в частині 2) та отримання документів. Після проходження визначених формальностей за визначеною логістичною схемою капелани вирушали у військово-бойовий підрозділ в зоні АТО для виконання душпастирської опіки. Такі священнослужителі прибували для виконання своєї місії, не маючи однострою, який би виділяв їх як капеланів з посеред іншого духовенства. Одні священники вдягали військовий однострій типу «Дубок», інші прибували в світському одязі, дехто мав український «Піксель», частина священнослужителів вдягали традиційний церковний одяг -  чорний підрясник та хрест. Говорити про якусь уніфікацію було складно. Однак стало зрозуміло, що капелан має бути забезпечений уніфікованим одягом, взуттям та іншими предметами особистого вжитку. Перш за все задля зручності, адже перебувати в приміщеннях лише частково пристосованих для життя, окопах під відкритим небом, бліндажах, переміщатись, в тому числі перебіжками в довгому підряснику з блискучим металевим хрестом досить складно. Один день перебування в польових умовах при надмірній вологості додавав до загальної ваги підрясника декілька кілограм в тому числі й польового бруду.    

 

Враховуючи такі обставини, керівництвом Синодального управління було прийнято рішення про створення уніфікованого форменого одягу капелана. Було вирішено, що під час звершення священнодій капелан використовує виключно священичий одяг (облачення), а для щоденної діяльності дозволяється носіння форменого одягу «Піксель». Силами Синодального управління військового духовенства та за підтримки всієї повноти Церкви було закуплено понад 400 комплектів форменого одягу різних розмірів. До повного комплекту капеланського одягу входили: літні або зимові берці, тактичний костюм «Піксель», тактичні рукавиці, головний убір,  аптечка з кровоспинними засобами для надання військовослужбовцю першої медичної допомоги. В зимовий період капелани отримували зимову тактичну куртку. Проте з таким набором одягу капелан був подібний на військовослужбовця. Тому наступим стало рішення про затвердження уніфікованих знаків розрізнення – шевронів. Застосовуючи загальносвітову капеланську практику, капелани Синодального управління військового духовенства отримали наступні знаки розрізнення: шеврон з надписом «Синодальне управління військового духовенства», який розміщувався на правому плечі, планку з надписом «СУВД військовий священик», яка розміщувалась спереду на грудях над правою кишенею та погон з зображенням православного хреста, який розміщувався на грудній клітці. 

 

Таким чином було сформовано первинний тип уніфікованої капеланської форми для здійснення капеланського служіння в зоні бойових дій. Разом з тим капелани під час душпастирської діяльності на місцях постійної дислокації військових частин та навчальних полігонів продовжували використовувати традиційний священичий одяг. Важливо зрозуміти, що формений одяг для капеланів став надзвичайно важливим. Окрім зручності, це своєрідна візуалізація спільної з військовослужбовцями справи. Боєць відстоює територіальну цілісність України, а капелан, завжди поруч і відстоює душевний спокій Захисника. 

 

Проте у капеланському середовищі виникла дискусія стосовно формування уніфікованого капеланського одягу, який би використовувався в повсякденній душпастирській опіці, в тому числі за межами зони проведення АТО. Жодної результативної ідеї, яка б задовольняла капеланів, керівництво Церкви, архієреїв в період з 2015 по 2018 рік так і не було знайдено. Все змінилось на початку 2018 року, коли ідеї капеланів з усієї України були доопрацьовані працівниками адміністративного центру Синодального управління військового духовенства. Спільними зусиллями було напрацьовано проект уніфікації одягу з робочою назвою «Підрясник для капелана». Вже в березні 2018 на З’їзді військових капеланів України, який відбувся в місті Дніпро, загальним голосуванням капеланів було затверджено рішення щодо виготовлення спеціального підрясника темно-оливкового кольору, який буде використовуватись виключно капеланами під час свого капеланського послуху (служіння). В квітні 2018 року силами Синодального управління військового духовенства був виготовлений перший зразок капеланського підрясника. Цей підрясник за своїм кольором не контрастував з військовою формою Збройних сил та інших військових формувань, адже мав темно-оливкове забарвлення. Характерною відмінністю капеланського підрясника від традиційного священичого підрясника, окрім кольору, стала наявність шеврона із зображенням Архистратига Божого Михаїла на правому плечі. Вже на початку травня 2018 року предстоятель УПЦ Київського Патріархату Патріарх Філарет благословив виготовлення такого підрясника для використання капеланами у їх капеланському служінні. 

 

Наказом голови Синодального управління військового духовенства було сформовано вимоги до кількості та якості таких підрясників, та призначено відповідальною особою за реалізацію проекту «Підрясник для капелана»  керівника відділу стратегічних комунікацій Ярослава Шевченка. Реалізацію проект було поділено на два етапи. Перший етам передбачав виготовлення ста одиниць підрясників темно-оливкового кольору та безкоштовну передачу його капеланам, які перебували на штатних посадах в Збройних силах України, Національній гвардії України, Державній прикордонній службі України. Масове пошиття такої кількості підрясників потребувало системного фінансування та збирання досить великого об’єму інформації, адже згідно задуму кожен капелан мав отримати підрясник за індивідуальними мірками. У травні 2018 року стартував перший етап фінансування проекту. Протоієрей Богдан Згоба, який є настоятелем Свято-Миколаївського храму в м. Філадельфія (США), став меценатом проекту та профінансував всі витрати для виготовлення ста одиниць підрясників темно-оливково кольору. Сам протоієрей Богдан Згоба свого часу, до переїзду в США, перебував у штаті Управління духовно-патріотичного виховання в Збройних Силах та інших військових формуваннях України Української православної церкви Київського Патріархату і забезпечував пастирське піклування військовослужбовців в м. Суми. 

Вже 26 липня 2018 року в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі Києва Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійший Патріарх Філарет освятив перші сто підрясників темно-оливково кольору. А за два дні по тому, 28 липня 2018 року, перша сотня капеланів отримали нову форму. В цьому підряснику вони прийшлися хресною ходою вулицями столиці, як учасники святкування Дня Хрещення Руси.

 

Одразу після завершення першої черги виготовлення капеланського підрясника, голова Синодального управління військового духовенства митрополит Іоан (Яременко) своїм наказом від 7 вересня 2018 року затвердив кількісний склад другої черги виготовлення капеланського підрясника, який складав 150 одиниць. Відповідальними особами було призначено керівника апарату СУВД Олександра Єфременка та керівника відділу стратегічних комунікацій Ярослава Шевченка. 

Згодом до реалізації проекту долучився засновник компанії «Юнайтед Форест» Анатолій Стегнєй. Він запропонував свою допомогу в реалізації другої черги проекту та повністю покрив фінансові затрати на виготовлення 150 підрясників. По цьому розпочалась робота зі створення нової бази індивідуальних розмірів для виготовлення підрясника. На реалізацію другої черги пошиття підрясників пішло шість місяців. Вже в березні 2019 року перші підрясники з другої черги були передані капеланам Синодального управління військового духовенства. Саме в підрясниках темно-оливково кольору капелани Синодального управління військового духовенства прийняли участь в Марші захисників України 24 серпня 2019 року. 

 

Таким чином зараз  серед капеланів Православної Церкви України загальноприйнятим форменим одягом є підрясник темно-оливково кольору. Крім того, проект Закону України «про військове капеланство»  містить згадку про право капеланського об’єднання на затвердження єдиної капеланської символіки: капеланських одностроїв (форменого одягу), знаків розрізнення (шевронів), їх зразків і можливо, така традиція, як підрясник темно-оливково кольору, окрім звичаєвого права, буде імперативно закріплений в нормах сучасного українського права.

Проект «Підрясник для капеланів» в цифрах.

Для виготовлення було використано:

1400 метрів тканини. Такої кількості тканини було б достатньо аби 9 раз покрити дзвіницю Собору Святої Софії зверху донизу.

2 500 ґудзиків, загальна маса яких понад 50 кілограм.

Сподіваємось, що традиції сучасної капеланської служби будуть примножуватись, а українське капеланство буде задавати тон всьому світовому капеланству.

Далі буде…

Ярослав Шевченко

 

Пропоновані новини

Друга ротація

4 вересня відбулась друга ротація військових священиків.

Військові священики в АТО

Військовий капелан УПЦ Київського Патріархату протоієрей Володимир для підтримки бойового духу