ІНТЕРВ'Ю

У Холодноярській прощі ми намагались поєднати духовне і національне капелан Дмитро Каран

 

Капелан Дмитро Каран. Їздить на фронт у перервах між парафіяльними справами як капелан-волонтер. Поїздки тривають 4-5 днів. В зоні ООС займається причастям військовослужбовців та молитвою за них. У 2019 році після Об'єднавчого собору капелан Дмитро займається роботою з капеланами колишньої УАПЦ. У липні допомагав митрополиту Іоану (Яременку) в організації Холодноярської прощі. Про саму прощу та про її мету він розкаже в інтерв’ю журналісту СУВД Петрущаку Івану. Також торкнемось теми подальших ідей для розвитку Холодноярської прощі.

 

Розкажіть що собою являє Холодноярська проща і яку мету ставив організатор її — митрополит Іоан?

Завдяки трудам владики Іоана, у нас ця проща відбулась і він був якраз натхненником цієї прощі. Кожна проща — це в першу чергу певний акт покаяння перед Богом, який ми можемо як істоти тілесно-духовні проявити в тому, що ми перед Богом смиряємося. Тобто це те що в нас відбулося під час прощі: поїздки, якоюсь мірою може виснажливі й походи від нашого місця знаходження до Суботівської церкви, де ми молилися за воїнів, за упокій воїнів, за здоров’я воїнів. Тобто все це було виявом нашого смирення перед Богом і певної такої аскези. Через те проща якраз таки та несе в собі цей елемент.

 

Запитаю трохи про вас. Ви були капеланом в Автокефальній церкві, чи ви після об’єднання вже стали капеланом?

З 2010 року я капелан. Тоді всі були позаштатними і я був капелан-волонтер УАПЦ. І з 2010 року я заступник голови комітету по зв’язках зі Збройними силами та силовими структурами України єпископа Володимира (Черпака). Ну і відповідно всі ці роки я працював як його заступник у душпастирській раді при Міністерстві оборони. Там ми плідно співпрацювали та з владикою Іоаном і з попереднім керівником СУВД приснопам’ятним отцем Димитрієм Садов’яком. Ми зналися, у нас була спільна позиція. Власне кажучи з того часу йшло напрацювання. Весь період до об’єднавчого собору я як заступник виконував корегування капеланів у війська. Тобто вся робота яка ведеться зараз в СУВД велась в нас. Єдине, що у нас структура була менша, звичайно, ніж Київського патріархату, але ж вся та робота виконувалась. Тобто це ротації, виїзди на фронт, це планування як об’їхати та подивитись як працюють наші штатні капелани. Тобто всі ці позиції витримувалися і робота так само велася на всіх рівнях. Ми з валидкою (Іоаном, ред.) ще там на об’єднавчому соборі зустрілися. Він сказав: “Я беру вас своїм заступником, будете працювати по лінії капеланів які колись були в Автокефальній церкві“. Ось так зараз і працюємо.

 

Скажіть отче, я знаю що владика Іоан поклав на вас таку місію - бути комендантом прощі. Чому саме вам випала така місія ?

Можливо це пов’язане з тим, що владика ще в лютому місяці благословив мені займатися підготовкою — тобто бути координатором цієї прощі, взаємодіяти із силовими структурами й з нашими штатними та позаштатними капеланами, які працюють в регіонах, через те відповідно така і протекція. Тому він і поклав на мене таку місію оскільки знав що я маю контакти із силовими структурами.

 

Цьогорічна проща чимось відрізнялась від торішньої?

Сказати не кривлячи душею, складно, тому що не можу порівняти. Минулого року відбулося утворення Помісної Церкви, до цього я працював заступником Голови комітету зв’язків із силовими структурами в Автокефальній Церкві. Я тільки чув про ці прощі. Порівняти складно. Чув як вони відбуваються, як проходять, але скажу, що цьогорічна проща показала нам те — що нам потрібно ще зробити. Тому що коли щось робиш, то завжди бачиш десь якісь можливості зробити якби ще краще. І ця проща показала що праця з силовими структурами — дуже добре. І участь строчників так і контрактників — добре, але акценти ми хочемо все-таки змістити на людей які пройшли горнило війни. Це ветерани, це учасники бойових дій, їхні родини і саме праця з ними буде нашим головним таким концептуальним напрямком в майбутньому.

 

 

Тобто в майбутньому ви будете більше акцентувати свою діяльність на прощі з ветеранами.

Так. Це буде робота із регіональними капеланами, які мають більший контакт з громадськими організаціями й з ветеранськими організаціями. І напрацювання має йти протягом року. Тобто як в інформаційному просторі ми маємо показати, те що було проведено, так і ми маємо через капеланів які знаходяться в регіонах залучати ветеранів які потребують підтримки й психологічної роботи та молитовного, прочанського виїзду до святинь. Через те робота буде вестись так, хоча не будемо забувати, що все-таки військовослужбовців які зараз проходять строкову службу, чи є контрактниками, ми теж будемо долучати до цього.

 

Після Холодноярської прощі які були відгуки у військовослужбовців і в командирів з якими ви спілкувались після прощі? Які в них враження і що вони кажуть?

Судячи з відгуків як офіцерів так і людей командирського складу то скажу вам, що враження надзвичайно позитивні, тому що вони теж відчули наш задум, в якому ми намагаємось поєднати духовне і національне. Молитва, покаяння і разом з тим у нас є і те, що ми показуємо яка була звитяга духа. Показуємо ті місця. Люди доторкаються до тих славних сторінок історії. Через те враження людей дуже позитивні. Це і офіцери мені казали і сержанти які були. Приємно їм було бути учасниками цього всього. 

 

Тобто у вас було три мети: молитва, покаяння та історичний екскурс місцями козацької слави?

У нас був певний молитовний порядок, бо проща вона вимагає молитви і роздумів про себе. Через те у нас було чітко розділено що суботній день ми віддаємо молитві Богові за душі воїнів які віддали своє життя за волю і незалежність України. Тобто в нас це був молитовний напрямок. Він був поєднаний із нічним читанням псалтиря за упокій наших воїнів. У нас були списки воїнів які загинули і ми молилися за них. А недільний день ми вже присвятили молитві за здоров’я наших воїнів, за здоров’я капеланів які працюють з воїнами. Тобто за силові структури і за церкву, саме за капеланів, як представників церкви які підтримують бойовий дух. У нас таке було розділення. 

 

Скажіть отче, а наступного року локація, я так розумію, не буде змінюватись?

Мушу сказати, що локація не зміниться завдяки в першу чергу молитовній підтримці Владики Іоана, який вирішив, що наша проща буде відбуватися у партнерському  єднанні із фестивалем “Нескорена нація”. 7 червня коли ми їздили на місце дивитися де це все буде проходити, так зване рекогностування, то це було поле. Не було ні під’їзду ні нічого. Десь ми собі планували і робили таку візуалізацію де буде військове містечко, де буде сцена і кухня. Я думаю що в майбутньому місце не буде змінюватись. Тепер там вже є проведена дорога і проведена електроенергія. 

Владика благословив місце Суботова тому що воно пов’язане зі звитягою не тільки української нації, але воно пов’язане зі звитягою духом. Ще за часів Ярослава Мудрого воєвода Мстислав сформував там фортецю яка стояла на порубіжжі Київської землі і з часом на тому місці виник Мотронинський монастир. Це була молитовна святиня де збиралися люди, бо це було порубіжжя. Але з іншого боку, це була і святиня де збиралися сильні духом люди щоб відстояти свою волю і свою землю. Через те, у нас якраз поєднання у Холодноярській прощі воно дійсно і тілесне і духовне. Тобто ми молимось до Господа і просимо в Господа прощення своїх провин, молимося за живих воїнів, молимося за тих, які віддали своє життя за Україну, а з іншого Боку, ми доторкаємося до тих глибин сили духу, які давали можливість нашій нації виживати у скрутний час при нападах ворогів.

 

Прес-центр СУВД

Пропоновані новини

Дебют "Холодноярської прощі"

25- 26 липня відбулася перша всеукраїнська військова "Хлодноярська проща".

Співпраця з прикордонниками

Митрополит Іоан провів робочу зустріч з керівництвом Адміністрації Державної Прикордонно. Служби України .