ІНТЕРВ’Ю

«У Канаді капелани стають представниками високої офіцерської культури. Церква там готує священиків, а армія робить з них капеланів», - капелан Святослав Юрків.

 

10 днів у лютому військові капелани СУВД у складі української делегації переймали досвід своїх закордонних колег у канадському Бордені. Наші земляки проходили тренінги, підвищували кваліфікацію, обмінювалися знаннями з капеланами багатьох країн, а також оглядали принади заокеанської природи. Про Курси розвитку капеланів у Канаді нам розповів член української делегації капелан отець Святослав Юрків.

- Ви щойно повернулися з Канади, де у складі делегації українських капеланів проходили навчання на Курсах розвитку капеланів. Чого вчилися?

- Два тижні ми провели на військовій базі Збройних Сил Канади у містечку Борден. Це 80 кілометрів від Торонто. Це база навчального типу. Також це єдина школа в Канаді, де відбувається навчання капеланів. Як нам говорили представники школи на чолі з комендантом падре Піжоном, метою таких курсів є продемонструвати, як функціонує капеланська система в Збройних Силах Канади: як обирають капеланів, як відбувається їхнє навчання, яка є співпраця з релігійними конфесіями, ким є капелан у війську. Цей курс був цікавий також і тим, що тут були представники капеланського служіння з різних країн. Тобто, кожен розповідав про взаємодію капелана з військом та державою у своїй країні, про участь своєї релігійної організації у відборі капелана. Ми у свою чергу розповіли про Синодальне управління військового духовенства, яке займається забезпеченням військових структур України капеланами. Тобто, відбувався обмін досвідом і системами, які є в різних країнах, в Кореї, Республіці Кот-д'Івуар в Африці. Викладання якихось напрямків роботи не було. Канадські колеги продемонстрували нам тільки програми, якими вони самі зараз користуються. А ми вже могли порівнювати їхню капеланську систему з нашою. Зараз після прослуханого ми можемо рефлексувати і обирати ті моделі поведінки, які підійдуть до наших реалій, які принесуть користь в першу чергу для військових.

- Як відбувалося спілкування з капеланами інших країн, які відносять свою діяльність до різних релігійних світоглядів?

- Головною метою для канадських колег було продемонструвати, що капелан не повинен бути заангажований у своїх релігійних переконаннях. Якщо капелан працює для військових, то він має бути відкритий для всіх, а не працювати лише з обраними, які розділяють з ним одну віру. Це ми добре побачили у стосунках один з одним. На базі школи у Бордені зосереджені капелани римо-католики, є навіть священик Української греко-католицької церкви, а також капелани мусульмани, англікани, протестанти. І всі вони працюють поруч. Дуже мені запам’яталися слова одного викладача, який сказав, що тут на базі кожен з них представлений у першу чергу як капелан-офіцер, а не як священик чи пастор від своєї конфесії. У нас були різні питання. Цікаво було дізнатися про роботу капеланів різних релігійних течій. Звичайно, ніхто нікого не засуджував. 

- А як стоїть питання серед канадських військових капеланів щодо гендерної рівності, адже відомо, що, наприклад, в Англіканській церкві практикується жіноче священство?

- Мені було цікаво побачити капеланів жінок, яких в Україні я ніколи не зустрічав. Там я познайомився з капеланом жінкою від Римо-католицької церкви. З нею було дуже цікаво поспілкуватися, адже Римо-католицька церква все ж таки має певні рамки чи обмеження по відношенню до жінок під час богослужіння. Вона мені розповіла, що не є священиком у війську, а є капеланом. Їй дозволено вінчати, звершувати хрещення та хоронити, але не служити літургію. Це тому, що в Римо-католицькій церкві інша доктрина відносно тих священнодій, які у православній церкві називаються таїнствами. За її поясненнями, у всіх цих діях вона виступає у ролі свідка.

- Під час навчань ви познайомилися з капеланами різних країн. Зрозуміло, що побачили багато спільного та можливо багато чого, що є непритаманним для українських умов. Чи було що запропонувати своїм колегам, виходячи з власного досвіду несення капеланської служби.

- Якщо говорити про рекомендації, то найперше слід сказати, що наша церква відкрита для співпраці зі всіма віросповіданнями у сфері капеланського служіння. Але часом буває й так, що якась конфесія хоче отримати більші преференції через більшу присутність прихильників даної деномінації серед військових певної частини. Співпраця на міжконфесійному полі все ж таки відбувається. Але більш щирої демократії у нас на жаль немає.  Буває у нас і так, коли капелан, що перебуває в певній частині, намагається, щоб представники інших конфесій туди не потрапили. Проте ми в першу чергу повинні діяти як капелани з користю для військових. Також було б слушним підійти більш фундаментально до підготовки капеланів. У нас капелан діє здебільшого як соціальний працівник, чи скоріше волонтер. У Канаді армія зацікавлена, щоб капелани було добре підготовлені. Там капелани стають представниками високої офіцерської культури. Церква там готує священиків, а армія робить з них капеланів. Також у нас перед призначенням капелана у військовій частині відбувається голосування і яка конфесія набрала більшість голосів, такого й капелана дають. У Канаді, в залежності від провінції, бувають випадки, коли 95% військових частини є римо-католиками, проте капеланом у них служить протестант. Проте він працює не як священик протестант, а найперше як капелан. Це тому, що в Канаді у поняття капелан закладено набагато ширше розуміння. Я прийшов до такого висновку, що в них капелан є майже соціальним працівником у військовій частині. Він є посередником між сім’ями військових і командирами, допомагає вирішувати проблеми, бере участь у сповіщенні родини про поранення чи смерть солдата, залишається з сім’єю до часу похорону, який може бути навіть через два тижні. У Канаді, наприклад, в частинах, немає психолога. Там є тільки окремий психолог у госпіталі, який знаходиться на військовій базі. А роль психолога у частині виконує капелан. Тому обов’язки капеланів Збройних Сил Канади ширші, ніж у капеланів України.

- Чи є українські капелани конкурентноспроможними на міжнародній арені?

- Звичайно, нам є що показати. Нам було приємно презентувати наші напрацювання. Вони хоч і не великі, але цікаві тим, що сформовані в умовах війни. Адже у нас не так, що ми захотіли і створили капеланську службу. У нас виникла в цьому необхідність. Коли почався Майдан, священики там були, коли почалася війна на сході, священики також не залишили військових напризволяще. І саме це розвинуло у нас інститут капеланства. Тому представники Збройних Сил та Національної гвардії України розповіли канадським колегам про свою роботу з організації капеланської служби, а ми, представники Української Православної Церкви та Української Греко-Католицької Церкви розповіли про місію церкви у цій сфері. Для канадських колег наші доповіді були цікавими, тому вони й наголошували, що їхня мета не навчити нас, а показати власну структуру в дії. 

- Який елемент у роботі канадських капеланів ви б хотіли реалізувати на практиці в Україні зі своїми військовими?

- Я давно маю велику мрію. Там, де я перебуваю як капелан на Яворівському полігоні, я ще є парафіяльним священиком, де 95% процентів прихожан - це військові зі своїми сім’ями, а також військові у відставці. Маючи досвід спілкування з іноземними капеланами в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки, мені дуже подобається, коли поруч з частиною розміщений храм, або каплиця, як це називають у Канаді, куди приходять родини військовослужбовців. Я хотів би, щоб ця каплиця, чи храм був центром капеланського служіння, де відбувається спілкування, де відбуваються різні заходи, де впроваджуються програми для дітей, жінок, чоловіки яких перебувають на війні. У Канаді такі центри існують. Там канадські жінки військових можуть навіть залишати на час своїх діток при потребі. Зараз ми працюємо над тим, щоб у Старичах на території військового містечка спорудити такий храм, який стане центром капеланського служіння. Щоби військові та члени їхніх родин знали, що тут їм буде комфортно, що тут вони отримають відповіді на питання та допомогу, у першу чергу духовну. Тому для мене зараз це є пріоритетним. 

Розмовляв Володимир ЯЦУЛЬЧАК

Прес-центр СУВД

Пропоновані новини

Молебень у таборі «Легіон 18»

Ієрей Андрій Гуль відслужив молебень на початок літнього таборового сезону у таборі «Легіон 18»

Владика Іоан відвідав зону АТО

Голова Синодального Управління військового духовенства УПЦ Київського Патріархату відвідав зону проведення АТО.