ІНТЕРВ'Ю

Капелан підносить бойовий дух і боєздатність армії, ー військовий священик Федір Мацур розповів про своє служіння.

 
Про те, як співіснують віра, духовність та військова психологія у вік інформаційних технологій, а також про капеланську службу у військах країн НАТО нам розповів капелан Бригади швидкого реагування НГУ, отець Федір Мацур.

- Отче, наскільки актуальною на Вашу думку є роль капелана в сучасній армії - в умовах цифрових технологій та інформатизованого суспільства?

- Роль капелана є дуже важливою, адже в Україні триває війна. І коли людям стає страшно, вони про ці технології забувають і починають звертатися до Бога. Присутність капелана на війні в першу чергу дає впевненість, адже якщо поряд з воїнами є капелан, значить з ними є молитва і є Господь. А якщо з ними Бог, то їхнє серце сповнюється хоробрістю та вірою в перемогу. Раніше капеланів у нашому війську не було, але й тоді вояки зверталися до Бога. Сьогодні капелан завжди перебуває поряд з бійцями, де він звершує молитву, благословляє, веде духовні бесіди, допомагає вирішити їхні проблеми, підбадьорює та укріпляє віру бійців у те, що вони роблять дійсно важливу справу - захищають цілісність та суверенітет нашої України, захищають народ. Одне з найважливіших завдань капелана - це підтримати молитовно їхній дух.

- Яким чином робота капелана співіснує з роботою військових психологів? Чи доповнюють вони одна одну, чи можливо конкурують? Адже капелан також є певною мірою психологом для бійців.

- Робота військового психолога дуже важлива і найчастіше полягає в тому, щоб захистити вояків від руйнівних наслідків бойового стресу, щоб підготувати їх до виконання бойових завдань, реабілітувати після повернення додому і допомогти розібратися з психологічними проблемами. А священник є духовним батьком і порадником для бійців - звертаючись до нього по допомогу, солдат заручається підтримкою Бога і зцілює свою душу, адже завдання священника - допомогти воїну розібратися з тим, що у нього на душі. Тому і психологи, і капелан доповнюють один одного і не є конкурентами.

- Що робити людям з іншим віросповіданням? Чи можуть вони звертатися до капелана?

- Звісно! Якщо вони просять мене помолитися з ними чи благословити їх, то я завжди кожного з радістю приймаю. Бо каже Господь: “Полюби ближнього свого як самого себе”.

- Чи спілкуєтеся Ви з капеланами з інших країн? Можливо, доводилося переймати їх досвід?

- Звичайно, ми підтримуємо стосунки з військовими капеланами з інших країн. В Україні регулярно відбуваються семінари, які відвідують капелани збройних сил США, Канади, Латвії, тощо. Я брав участь у таких семінарах у Києві та Дніпрі. Досвід капеланів з країн-членів НАТО для нас дуже важливий, бо в Україні капеланське служіння лише розпочинається, а у наших союзників це вже давно започатковано. Вони мають великий бойовий досвід, тому їхні капелани дуже добре розуміються у тому, що відбувається в душах вояків після бою: які вони мають потреби, як правильно з ними спілкуватися, як їм допомагати. Ми такого досвіду донедавна не мали взагалі, тому нам важливо його переймати і застосовувати в реаліях українського війська.

- Наскільки важливою роль військового священника є в арміях країн-членів НАТО?

- Наші союзники зрозуміли, що без Бога військо не може існувати, тому і ввели посаду капелана. Вони побачили, що це принесло результат, підняло бойовий дух і боєздатність армії. В Україні капеланська служба не є державною, а у них капелан має військове звання, посаду і соцпакет. За ним закріплено помічника, який має право носити зброю або при потребі виконувати обов’язки водія. У західних арміях роль військового капелана є важливою та затребуваною, тож ми сподіваємося, що ці зміни незабаром запровадять і в нашому війську.

- Якби просто зараз до каплички прийшли наші бійці - що б Ви хотіли їм сказати?

- Насамперед я би закликав їх до спільної молитви. Попросив би їх не бути байдужими. Щоб пам’ятали, що Господь завжди знаходиться поряд з ними. Для Бога важлива кожна душа, тому потрібно приходити і не відкладати на завтра. У нас є капличка, куди можна прийти в будь-який час дня і ночі. І найголовніше, щоб воїни пам’ятали: вони є побратимами. Щоб поважали один одного і завжди намагалися не нашкодити, а навпаки - допомогти. Адже ми є одна Бригада - одна родина, де ми маємо один за одного стояти. Бо якщо ми підтримуємо один одного, у нас поряд завжди буде міцне плече! Нехай нам у всьому допоможе Господь Бог, за молитвами Пречистої Діви Марії та усіх небесних сил безтілесних.

 

Прес-центр СУВД

За матеріалами Бригади швидкого реагування НГУ

Пропоновані новини

Знак народної пошани

Силами ГО «Країна» створено громадську нагороду для капеланів та волонтерів – ЗНАК НАРОДНОЇ ПОШАНИ «За служіння Богу та Україні»