Інтерв'ю

«Я зрозумів, що чернеча гора для мене відкрита», - капелан Олександр Вронський 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нещодавно капелан ЗСУ о. Олександр Вронський повернувся з гори Афон, куди звершував паломництво до святинь цієї гори. Як відомо, Афон – це чернеча республіка, де звершують аскетичний подвиг православні монахи, і це одне з небагатьох місць на землі, куди заборонено доступ жінкам. Капелан розповів нам про Афон з його таємницями, а також про український контекст гори.

Ви щойно повернулися з Афону. Що послужило мотивом до паломництва? 

- Я давно мріяв побувати на місці, яке освятили сама Богородиця. Читаючи літературу про Святу Гору, я щораз надихався подвигами отців, які там проживали, і молився, щоб Господь сподобив туди прибути. І Матінка наша Богородиця дозволила мені, першому грішнику, стати своїми ногами на святу землю і відати хвалу Її Сину і Богу нашому Ісусу Христу. Тому й молитовне натхнення спонукало відбути туди.

 

Яким було перше знайомство з чернечою республікою?

- Я ще біля парому зрозумів, що там є особлива благодать, тому що ми коли почали відпливати від берега у напрямку Афону, то птаство небесне кружляло над головами й сідало нам на руки, ми його кормили. Вода в Егейському морі чиста і прозора, ніби нагадує первозданну красу не зіпсовану цивілізацією. Зійшовши з корабля, на повні груди вдихнувши афонського повітря, ми відправились до першого монастиря, який хоч і далеко від пристані, але видався дуже близько, бо немов на крилах летіли до нього. І ось він Хіландар - перший на нашому маршруті. Досягаємо. Перше враження таке, ніби мене тут давно чекали: в храмі в мене просили благословення, показали де чудотворні образи...Там ми відслужили молебень. Перше враження незабутнє і дуже позитивне. Я зрозумів, що чернеча гора для мене відкрита.

Довідка:

Хіландар — сербський православний монастир на горі Афон, який посідає 4 місце в ієрархії афонських монастирів. Заснований у 1198 р. сербським правителем святим Савою. До недавна монастир залишався притулком тільки для сербів, хоча нині населений здебільшого болгарами. У монастирі зберігається відома чудотворна ікона Богородиці – Троєручиця, якою колись володів прп. Єфрем Сірин.

Свята Гора є одним з фаворитів серед паломницьких напрямків не тільки в Україні. Проте останній Синод Російської церкви заборонив своїм вірянам відвідувати Афон. Ті, хто донедавна підносив Афон з його насельниками, зараз кажуть, що у Росії є й святіші місця. Для українського ж паломника Афон має можливість відкритися заново. Як на вашу думку така перспектива для українських вірян?

- Так, дійсно людей там багато з усіх куточків планети, моляться і всім місця вистачає. Українських паломників є велика кількість. Часом складається враження, що перебуваєш в Україні, чуючи рідну мову. Ставлення до нас є добрим. Часом питають: Україна чи Росія, тобто нас сприймають не як один народ. Подекуди чути нарікання священиків Російської церкви, що їх та їхніх вірян не причащають тут, не домовляючи, що самі пішли в самоізоляцію від православного світу, розірвавши євхарійне єднання з матінкою церквою. Дивно було почути від духовенства РПЦ, що Афон ніколи грекам не належав, це слов‘янські  землі. Але Бог їм суддя. Афон по новому відкриває двері для українців. Не забуваймо, що він дарував на багатьох великих подвижників, таких як преподобний Антоній Печерський, преподобний Іов Княгиницький, преподобний Паїсій Величковський та інших, які пізніше просяяли на наших землях. Тому ми сприймаємо Афон як батьківщину наших святих отців. А щодо Росії, то там завжди перекручують все на свій лад, щоправда не всі її росіяни це поділяють.

 

Останнім часом до нас доходять новини з афонських бібліотек про знайдені рукописи та стародруки, які мають українське коріння. Наприклад, нещодавно був віднайдений рукопис, де повністю описаний рід гетьмана Івана Мазепи та відомих його сучасників. Також ми чули про віднайдений на Афоні козацький скит Чорний Вир. Думаю, що зараз ще багато буде цікавинок у цьому напрямку. А що кажуть про Україну самі афонські чорноризці?

- Афон ховає багато таємниць, які надіємось з волі Божої будуть колись відкриті. Тепер в нас будуть інші можливості вивчити те, що замовчувалось. Я думаю, що не тільки рід Мазепи там описаний, а багато інших історичних моментів відкриють нам афонські бібліотеки. Щодо віднайденого скиту, скажу відверто, що ми молилися, щоб Многомилостивий Господь благословив і Матір Божа сподобила відродити чернечу славу наших предків. Тому надіємось, що скит буде відроджений і належатиме новоствореній Українській Церкві. З історичних джерел відомо, що нас неправдою витіснили з Пантелеймонівського монастиря, залишивши насельниками тут росіян та інші національності. Думаю правда переможе і ми будемо мати на Святій Горі своє представництво, як це мають болгари, серби, румуни, грузини. Ченці греки з повагою відносяться до нас, можна навіть почути «допоможи вам Боже».

 

Зараз для Української Церкви чи не найвигідніший час, щоб відновити старі українські літургічні традиції. Адже як відомо, кілька століть Синодального періоду з українських храмів виштовхувалися рідні практики. Цей процес в історії називають «купночинієм». Що вам як священику припало до душі в богослужінні афонітів, що б ви перейняли?

- Так, є в нас певні традиційні відмінності, але це не є перепоною, щоб відчути радість духовну. Коли вперше я почув богослужіння грецькою мовою та побачив деякі традиції, особливо під час Ранішнього богослужіння, то зрозумів, чому посланці  від Рівноапостольного князя Володимира обрали саме грецький обряд. Враження таке, ніби тілом і душею на небесах побував. Деякі елементи служби ми вже використовуємо, наприклад  деякі піснеспіви, прохальну та благальну єктенії часом служим грецькою мовою. Люди в захопленні, всім чоловікам бажаю там побувати і відчути те, що я відчув. Подібна благодать відчувається в храмі Гробу Господнього і на горі Фавор.

Р. S. Мав честь молитися з побратимами АТОвцями Олександром Кравченком та Русланом Євчуком. Молилися за перемогу і мир, за створення помісної церкви, за воїнів і їх матерів, і звісно за свої родини та весь Український народ.

Розмовляв Володимир Яцульчак

Прес-центр СУВД

Пропоновані новини

Зголошення на другу ротацію

Щодо речей які потрібно мати при собі

Знак народної пошани

Силами ГО «Країна» створено громадську нагороду для капеланів та волонтерів – ЗНАК НАРОДНОЇ ПОШАНИ «За служіння Богу та Україні»