Богословські роздуми

«Воїни не повинні боятися смерті. Треба пам'ятати, що немає більшої любові, як своє життя віддати за народ та Батьківщину. Боятися треба гріха. Ми повинні бути сильними духом, а дух наш залежить від віри в Бога... Українська Церква завжди була, є та буде з народом і з армією.

Кожного дня церква на богослужіннях підносить молитву за воїнство. Але ми не тільки молимося, Церква допомагає армії практично. Це означає, що Церква благословляє військових та весь народ на захист Батьківщини».

(Святійший Патріарх Філарет)

 

Сьогодні як ніколи Україна потребує справжнього, непоступливого і глибокого, діяльного патріотизму, здатного протистояти московській агресії та антиукраїнській кремлівській пропаганді. І тут відчувається необхідність твердої опори у вічних Божих заповідях, адже поза законами Божими немає самозречення, а отже і життя. Оскільки Україна в стані війни, оскільки на сході нашої країни Росія та підтримувані нею проросійські сепаратисти здійснюють військову агресію проти України, постає питання: чи існує критерій, за яким можна виявити, коли війна є справедливою, а коли - ні? І чи може взагалі війна бути виправдана Церквою? Професор О. І. Осіпов підкреслює: «Виходячи із численних фактів старозавітної історії і євангельських прикладів... можна цілком впевнено стверджувати, що не всі силові дії слід класифікувати як безумовно несправедливі, гріховні. Можливе і справедливе застосування сили...». 

Втім, з християнської точки зору, не зайвим буде обґрунтувати спра-ведливість застосування сили однією людиною стосовно іншої. Розважливе читання Євангелія дозволяє відстежити логіку та принцип справедливого відношення до людини. Цим принципом є любов. Прикладом чітко вираженого православного підходу до осмислення поняття любові є добре відомі слова апостола Павла: «Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я - мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить. Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любові не маю, - то я ніщо. I якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, то нема мені з того ніякої користі. Любов довго терпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить» (1 Кор. 13,1-6). 

Отже, без любові даремні і некорисні п’ять найбільших великих дарувань, а саме: дар мов, пророцтва, чудодійна віра, роздавання милості і мучеництво. Іоан Богослов вчить: «Ми знаємо, що ми перейшли зі смерті в життя, бо любимо братів; той, хто не любить брата, перебуває в смерті. Усякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця; а ви знаєте, що ніякий людиновбивця не має життя вічного, що в ньому перебувало б. Любов пізнали ми з того, що Він поклав за нас душу Свою: і ми повинні класти душі свої за братів» (1 Іон. 3,14-16). У цьому контексті доречно послухати преподобного Симеона Нового Богослова: «Хто не має любові, як може той бути визнаний учнем Христовим або християнином? Як, навпаки, хто має цю любов, нехай він не може звершувати великих подвигів і трудів, а здобув тільки одну цю любов, той, за законом Учителя нашого Христа, піднявся на самий верх досконалості святих». 

Любов - єдина сила, яку можна застосовувати до людей. Без любові будь-який зв’язок між людьми буде штучним. «Добре робить той, хто більше служить громаді, ніж своїй власній волі... Той, хто має правдиву і щиру любов, не шукає себе ні в чому»? – говорить Фома Кемпійський. Таким чином стає зрозуміло, «що за християнським вченням лише любов праведна перед Богом, без неї будь-яке найдоброчинніше, за людськими мірками, діяння є «мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить».

З огляду на вище викладене випливає, що «особливість християнської любові полягає в тому, що навіть найсильніше її почуття не засліплює розум та не пригнічує волю людини, як це зазвичай буває у природній любові. 

Християнська любов непідвладна пристрастям, вільна від них, тому вона зберігає в людині розумність і цілеспрямованість дій. І ця мета - не задоволення похотей, не свобода гріха, але максимальна користь, в першу чергу користь духовна. Тому часто можуть бути обставини, коли той, хто керується саме такою любов’ю, змушений застосовувати силу та заподіювати навіть страждання людині заради її ж блага та блага інших», говорить прп. Симеон Новий Богослов. Пророк і цар Давид наставляє: «Гніваючись, не согрішайте...» (Пс. 4, 5). Із Євангелія ми знаємо, що Сам Господь наш Ісус Христос із гнівом поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів і батогом вигнав із храму продавців. Христос апріорі вчинив так не із ненависті до тих, що чинили безчинства у храмі, а щоб навчити їх правді та добру.

далі буде...

Прес-центр СУВД

Пропоновані новини

Спростування лже-піару.

Офіційна заява Голови СУВД по лже-піару "Першого Українського Батальйону Військових Капеланів"

Авто для військових священиків

Патріарх Філарет освятив і передав автомобілі для потреб військових священиків в зону проведення АТО